Нікополь – особлива гаряча точка цієї війни. В Нікопольському районі ніколи не було російських військових, але окупанти засіли в кількох кілометрах, на протилежному березі водосховища.

З серпня місто зазнає справжнього терору. На мапі повітряних тривог Нікопольский район регулярно позначають іншим кольором, адже він потерпає не лише від ракетних ударів. Щоночі місто обстрілюють з реактивних систем залпового вогню та ствольної артилерії. 

Бої проходять здебільшого у форматі артилерійських двобоїв. Щоб допомогти українським захисникам знищувати ворогів на протилежному березі, благодійний фонд VARTA запускає великий збір для армійців у цьому районі.

До збору ми вирішили поставитись відповідально. Щоб кожна гривня пішла на знищення ворожої техніки, наші волонтери поїхали у Нікополь на зустріч із головою РВА Євгеном Євтушенко. Він розповів про ситуацію в місті та районі та сказав, яким саме підрозділам потрібно спрямувати технічну допомогу, для того, аби посилити захист Нікопольського району.

Публікуємо нашу розмову у вигляді інтерв’ю:

Перші кілька місяців війни Нікополь ніхто не обстрілював. Поясніть, чому терор почався лише у липні?

Все просто. Місто не чіпали тому, що воно мало стати військовим плацдармом для росіян. В один момент російські БТР їздили біля Грушівки (у 20 км від Нікополя, – ред). Паралельно вони намагались зайти в місто через річку.

Також важливою метою для росіян було захоплення унікальних нікопольських підприємств. Самі по собі заводи в окупації не працюватимуть, для цього потрібні кваліфіковані кадри. А якщо обстрілювати місто, то всі робітники виїдуть і працювати буде нікому. Саме тому вони певний час не чіпали Нікополь.

Коли всі спроби зайти в місто провалились, вони почали масові обстріли для того, аби налякати місцеве населення, змусити їх виїхати та знищити економіку району.

Куди влучають російські снаряди?

Обстріли хаотичні. Влучають будь де. Було б зрозуміло, якби обстрілювали заводи, але вони б’ють по житловим кварталам. Майже щоночі у прибережних населених пунктах руйнуються електричні та газові мережі, водогони.

Який сенс обстрілювати цивільну інфраструктуру?

Логіка у цього одна – терор і паніка. Паралельно з обстрілами вони вкидають дезінформацію через соц мережі. І хочу зазначити, що деякі люди, через такі вкиди й до сьогодні вірять, що з міського парку стріляє гармата. Це маячня, адже якби це було правда, усі будинки навколо залишилися би без вікон. Мета російських військових – дискредитувати владу та змусити збройні сили залишити район.

Напроти нас в Енергодарі сидять не частково мобілізовані організми. Це – воєнні спеціалісти, в тому числі по інформаційно-психологічним операціям.

Чи багато людей покинуло місто?

Близько 60% людей виїхало з міста. Підприємства у місті або закриваються, або евакуюються в безпечні регіони. Надходження в міський бюджет зменшуються, і відповідно важче відновлювати інфраструктуру та виплачувати зарплати. За час обстрілів у районі загинула 31 цивільна людина, і близько 130 отримали поранення.

Як місто захищається від обстрілів? 

Місто захищають різні підрозділи, від сухопутних військ, до сил спеціальних операцій та ГУР. Завдяки ним ворожа артилерія часто не доїжджає до місця стрільби або просто звідти не повертається. Окупанти вмирають, їхня техніка знищується. Це відбувається доволі часто. Бої йдуть здебільшого у форматі артилерійських двобоїв.

Як військові та адміністрація розуміють, що невдовзі буде обстріл?

Здебільшого це відбувається завдяки нашій мережі інформаторів на протилежному березі. Росіяни цих людей постійно шукають та ведуть проти них дискредитаційну кампанію. Наприклад, окупанти намагаються посварити жителів Нікополя та Енергодара, аби вони зненавиділи одне одного.

Наш фонд готує збір для захисників Нікопольщини. Ми хочемо не тільки зібрати гроші, але й купити необхідну техніку та передати її у надійні руки. Як людина, яка перебуває всередині цих процесів, точно маєте знати, що реально може допомогти захищати місто.

Краща допомога для захисників – це надати їм можливість отримувати інформацію про ворога на протилежному березі. Цивільний сектор реально може допомогти військовим з аеророзвідкою.

Важливо сьогодні не лише визначитися з технічними характеристиками приладів, а й передати їх у надійні руки фахівців. Знаю про випадки, коли техніку, на кшталт Mavic 3, просто губили через недостатній рівень обізнаності хлопців. Це не дитяча іграшка за кілька тисяч, в наших умовах це – бойова розвідувальна машина, котра може допомогти вразити окупантів та зберегти життя українським військовим та цивільним людям. І якщо ми говоримо про нормальну розвідку, то це мають бути моделі Matrice, Mavic 3 та Autel. В останніх погана оптика та слабкий акумулятор, щоб літати на далеку відстань.

Ваше завдання як волонтерів – віддати техніку в потрібні руки. Військовими справами мають займатися переважно військові. Спочатку ми в РВА працювали з усіма, а зараз перейшли на співпрацю здебільшого з ГУР та ССО, адже розуміємо, що досвід, теоретичні та практичні знання українських військових; – це неоціненний внесок у нашу спільну перемогу.

Після інтерв’ю волонтери БО VARTA зв’язались з підрозділом ГУР, який працює на Нікопольщині, щоб узгодити список техніки, який їм необхідний для виконання завдань.

Мірошниченко Богдан